Пісня Пісень Соломона
Шир га-Ширім, Шломо
_ _ / _ _ / _ _ / …
1. Віночок Пісень Мирослава
2. Цілуватиме він мене,
поцілунками губи покриє.
Тії пестощі ліпше вина.
3. І жагою тектиме олія.
Називається «тічка» воно, -
коли тіло дівчат умліває.
4. Полони, побіжу за тобою!
Владарюй, і на ліжниці ми
ніжним пестощам знову зрадієм.
5. Доньки міста Святого, - я чорна,
Та, немов ті намети ще й гарна
(в котрих кочовики проживають),
чи завіса, що в Храмі висить.
6. Не дивіться на те, що смаглява,
адже сонце мене опаляло,
бо мене посилали брати
виноград цілий день стерегти.
Я старалась, - як тільки могла.
От лиш свій сад я не вберегла.
7. Розкажи мій коханий – де місце,
на яке ти погнав на випас,
де у спеку привалом стали?
Щоб я друзів твоїх не питала.
8. Якщо жіночко ти, найгарніша,
слід надибаєш в полі, овечий –
то по ньому мене і знайдеш.
Якщо ні – то своїх козенят
доведеться тобі випасати
під чужими шатрами що поряд.
9. Ти немов кобилиця Перуна.
Моя подруга ти ненаглядна.
10. Щічки гарні твої в низках перлів,
а на шиї разки із коралів.
11. Дам тобі ланцюжки золоті,
з візерунком на листі сріблястім.
12. Поки мій володар за столом –
навкруги все просякнуте миром.
13. Наче зілля для мене друг мій,
котре китицею між грудей.
14. Мій коханий – це гроно спокути
джерела, для моїх козенят.
15. Ти чарівна і подруга моя.
Оченята ж твої, - голуб’ята.
16. Мій прекрасний коханий,
милий вельми ти любий.
17. Нам за ліжницю квіти та зелень,
замість даху рамена кедрини,
стеля нам кипарисовий бантин.
Читанню Святого Письма треба навчатись, інакше не втямите істини.
Мудреці говорили, що до розуміння тексту веде 70 шляхів. Тому й розвелося безліч сект, які переконують, що лиш вони правильно розуміють, і такий підхід забезпечить вам світле майбутнє (й після смерті), якщо навернетеся до їхнього, - «найправильнішого!» Задля цього, зазвичай, - все коштовне треба віддати пастирю, а самому задовольнятися щонайменшим.
Цей переклад «Пісні Пісень, Соломона», я й не збирався перекладати сучасною, зрозумілою мовою. Нащо? Такого добра розвелося в світі, - хоч греблю гати. Лише на акипакиіжехєрувімском язикє, - як сміття розсіяно. Треба ж (як навчали основоположники комунізму), користуватися ПЕРШОДЖЕРЕЛАМИ. Такими вважаю Святі тексти написані мовою Мойсея, а не язиком вєлікого і могучєго єврея Пушкіна. Хоч і без того не обійтися, бо нам його сотні літ вельми наполегливо нав’язували і половина Ураїни – це руССкоязичниє калєкі. Сам такий… Хоч тато, що приїхали сюди з Пєнзи (поряд з Тамбовщиною та Удмуртщиною), - серйозно ставилися до зачаття дітей і не жлуктили шмурдяк перед цим процесом цілий тиждень та не примушували неньку нализуватися барматухи, щоб діти потім за все життя, живучи в Україні, - так і не навчилися мови.
Я добре володію цією чарівною мовою і спілкуюся нею. Не цураюся й грекосолуньськомакедонськоморавськовізантійськокиївськохананського набору слів злученого з владімірськосуздальським говором фіно-угорських племен, а у свої 50 заходився вивчати арабську та мову Святого Письма. І не здурів, не проміняв на гранчак. Навчався у єрусалимських мудреців. Вони й навчили, - шукати ключові слова в написаному. Щоправда тут я не ставив собі те за мету та й поет з мене...
Я ж таки інженер-залізничник… Дилетант, - одним словом. Але ставлюся до цих пошуків серйозно, бо маю все ж добрий життєвий досвід. Щоби самому з себе не сміятися. Людське… якось переживу.
Вся оця «Пісня (одна з) Пісень…» має коротенький зміст: Брати послали сестру стерегти виноградник. Та нудилась там і… не вберегла свій сад, - вскочила в гречку. В ті часи за те була проста покара, без витівок… просто –побивали камінням… То ж небога й бігає степом та вишукує пастуха, який «подарував їй козенят». В біблійній традиції те означає мамзер (байстрюк, бастард). В ті часи, навіть юдеям дозволялося мати 4-х дружин, тому той, хто оволодів нею, таки прийняв її і… Вона знов щаслива на ліжниці з квіту і трав. «Джерело козенят» в івриті «е’ЙН ГеДі» (арабською ж «ГеДі» чується, як «жиді»). Як бачите козенята-цапенята вказують і на ймення «кацап».
На помилки й неоковирність перекладу першою почала вказувати дружина, що бігала з покоїв до плити. І побачила ж, хоч і сліпенька… «Цілуватиме» і зразу ж «поцілунками»… «Ну не пишуть так!»
Просто кохана не знає, що на Сході нормально говорити: «Смертію помреш», «Водою водопілля луки заводнює», тощо. Та й ми можемо сказати: «Життям чудовим житимеш».
Звичайно ж, наполегливо!!!, порадила викинути слово «тічка». Ну як таке, та ще й у Письмі Святому… У текстах те: «Ймення його Оливна олія», або й інакше. Та зміст глибинний в тому, що можна сказати по-роССійськи: «Вызывает течь», - течка. Корів пасли? Бачили «охоту» у неї, що аж до землі звисає? Отож. І бугай на те реагує вмить.
«Свій сад не вберегла»… В івриті є слово «СаДе», - поле. І поле, й сад, - це родюче середовище. А є ще слово «Пе, Пі», - отвір. Поєднайте те «Пі» з «СаДе», викидаючи голосну «А», бо вона таки випадає при вимові, а перехід у жіночий рід, змінить кінцеву «Е» на «А». Пі-СДа. По-научному!, - вагіна. Щоправда ГіНа в івриті палісадник. Квітничок. Ну а «Ба», - в ній. Та ще й Б=В. Тож знов маємо, що «ва-гіна», - це квітничок. Клумба.
Стосовно «царів-королів» у тексті… Так це ж звичайні «володарі». Ті хто оволодіває. Ба’ал, Ваал, а у нас Велес. Волосожар – це Владар+Ворота (Ше’аР). Ворота Владики Всесвіту?
Тягни мене (у тексті Огієнка)… Та хто їх знає на якому ґрунті те сталося… А в сріалах зараз усіляку камасутру показують. Тож… Може той бугаяка, - просто взяв її своїми руцями-граблями під сідниці та й… натягував. Адже в івриті дієслово Ба’аЛ означає, - оволодівати. В майбутньому часі (він оволодів) буде «ЙБа’аЛ». Звідси й, начебто, біблійне «яблуко». От лиш є ще одна особливість мови Святого Письма – це коли спереду ставлять «У» (має зміст сполучника «і») – то час змінюється на протилежний. Тобто майбутнє «і оволодів він» буде звучати на наші вуха, як УЙеБаЛ.
Тому й раділа вона лежачи на килимі з трав, що не «козенят» (мамзерів, байстрюків) понесе неньці в пелені, а народить ЗАКОННИХ, в шатрах володаря її. Хоч шатром (ШТР, - оберіг), у пастуха, частенько лиш рамена дерев.
До речі! В івриті «беззаконне»: БЛЙ, - без; а’Д, - закон, звичай.
Та й поетичне «вуста», я все ж на «губи» замінив. Бо частенько бачу в кіні, - де тільки не цілують… Зараз це толерантно. Та ще у Павича в «Хозарському словнику», царівна куштувала сім’я чоловіче, щоби знати, - коли СИНА зачне.
Слово ЦіЛУВаЙ (соловей?), написане літерами івриту означатиме «умлівання». Отака вона «тушонка».
Юрій Кобзенко.
kobzan1@ukr.net, чи d-bazan@ua.fm
Автор книг: «Мова єдина», «Клич», «Мільярдер-Початківець» і «Таємна мова кобзарів».
| 
