Побачив оце по ТБ «Особисту думку»  журналіста Бєлковського. Запам’ятався мені цей московський єврей, ще виступами по українському телебаченню в часи «Помаранчевої Революції» не оригінальними думками (ця риса притаманна його народу), а тим, що через зовсім недовгий час він спілкувався вже українською мовою. Тобто не вважав, що це «мова бичар», як те можна почути в наших краях руССкоязичних калік та, що культурна людина повинна спілкуватися, лише язиком вєлікого і могучєго єврея Пушкіна. 

     

Маючи одного діда с Пензенщини, я, в свої 50, вирішив перевірити, чи й справді цілий народ вражений невиліковною тупістю, та не здатен навчитися мови, як теревенять по всих ЗМІ, - братського слов’янського народу? Вирішив навчитися, якоїсь оригінальної, зовсім не нашої. Можна було би японської, чи корейської, щоби долучитися до невмиручих ідей Великого Чучхе, або китайської, бо вони неквапом заполонили Вєлікую Россію, не лише до Уралу, а вже і в європейські частині «перечіпаємось» через них. Нещодавно на УТ -1, Герман Стерлігов з Гордоном, згадував, що на початку 2000 -х, коли балотувався в депутати у Красноярську – то побачив там місцеву газету надруковану китайською, накладом… у 80 000 примірників.

    

Та тут Господь послав мені Юхима Когана, з котрим колись разом працювали. Той ішов з гордо піднятою головою і мене не запримітив. Зупинив його й запитав причину теї пихи. «Іду вивчати іврит!». Здивуванню його не було меж, коли я попрохав і мене взяти з собою.   

     

Невдовзі товариш поїхав подивитися, як там син облаштувався в Ізлаїлі і… після повернення до України, в студію не повернувся. Я ж продовжив і, навіть викладав два роки початківцям. У ті скрутні часи чимало народу виїздило на землю пращурів. 

      

Мене ж навчання захопило, захотілося ще й арабську спізнати, а там поцікавився й кримсько-татарською, їдишем та, дістав з полиці підручник грузинської, бо колись мешкав на Кавказі. Побачив якось у книжковій крамниці й підручники для санскриту, але… не вистачило грошей купити. Все те надихнуло на пошуки джерела нашої мови бо в процесі навчання зустрічав багато слів схожих за звучанням і змістом. Земля, - тісна місцина…

     

Чим привабили семітські? Та саме ними ж Господь послав Святі Книги людям, мільярди котрих  вважають їх Основним Законом. На перший погляд ті мови видаються примітивними, бо мають стародавнє писемне підтвердження, а іменник і дієслово пишуть однаково та, не мають голосних літер. Також простота побудови слів з коренів, які мають дві, чи три літери, а є й сім одно-літерних дієслів. Але найдивніше було попереду. Піддавши аналізу 6000 наших слів,  - побачив, що вони складаються з коренів мови Мойсея. Тобто, - джерело української мови, - Біблія!? 

     

Начитавшись академіків, у котрих під мантією луб’янське галіфе, про первинність санскриту, знайшов літературу Індостану, з глосаріями, зазирнув до івритського словника і, виявилося, що й вони… зовсім легко тлумачаться через іврит, та ще й стисліше і точніше, аніж те, що нам підносять мудрили московські. Майнула думка порівняти «исконнославянские», що наведені в синодальному перекладі Біблії московського патріархату. Ті теж виявилися, - ні «дрєвнєгрєчєскімі», а ні «дрєвнєславянскімі», а звичайними, ну язик не повертається вимовити ту крамолу, - єврейськими. То  на що це натякає? Що московські батюшки, ще в бурсах буквар мови Святого Письма скурили, а граматику на свисток виміняли? Чи не ця умудрённость штовхає їх на запровадження на величезній території грекослунськомакедонськоморавськоцерковнослов’янськокиївського набору слів, поєднання котрого з московськосуздальським говором угрофінських племен, вважає невдалим, навіть такий патологічєскірусскій автор книги «Казаки», Є. П . Савельєв, ще в 1915 році. А лауреат усіляких міжнародних  та російських премій, письменник М. Шишкін, автор «Письмовника», пише, що «от слов великого и могучего несёт мертвечиной и дохлятиной». Причетність до фіноугрів бачимо у схильності до подвоєння літер там, де в оригіналі вони не подвоюються: каББала, суББота, суММа, тощо, порівнявши з естонським, - Tallinn. Та й «Бєлая, Вєлікая, Малая, Светлая, Святая» русь, - граматична дурня. По законам граматики Божої Книги, треба писати, - русья. Бо слово «русь» - це прикметник ЧОЛОВІЧОГО роду й перекладається, як «головний». Києву пасує, а Москва – жіночого роду.  Чи трансвестит?  Бо зовсім інше означає (з двома «С») корінь РоСС «розсип», по-російськи, «расеяное».

     

Дивлюся оце,  політики-2011 забелькотіли «па-русскі». На що вони натякають? Час повертатись до ярма? Не тямлять недолугі, що розглянувши процес через Криву Гауса, побачимо - ми пройшли верхній екстремум у сорокалітньому блуканні на шляху до оновленої України. Прорвало…  Гній русскоязичного  каліцтва стече, змиється, сморід вивітриться. Адже мовою Святого Письма «ха-хол» - це Фенікс. Жар-Птах, котрий відроджується навіть з попелу. Колір вогню який? Нас у школі навчали, що жовто-гарячий. Нині ж говорять помаранчевий! Це ж ознака, панове! Щоправда вам зрозуміліше церковно-слов’янське, «Знамение». 

     

Згоріла у вогні «помаранчевої революції», ота Україна: тополина-яворина-калина; мазанка-тин-соняшник - мальви… Народжується нова. А яка?  Побачимо, наприкінці сорокалітнього блукання: 1991 + 40 = 2031. Не всі… Тож і змушувати старих вивчати українську, - марна справа. Ще Мойсей сказав, що таким на оновленій землі немає місця. Вони повинні відійти… 

     

А молоді? Треба!!! Тим, хто хоче щоби клієнти на Твєрской не здогадалися, що ти «хохлушка ср…я», і хлопцям, щоби потрапити до спільного українсько-російського батальйону (все й колись починалося, начебто з благих намірів  у Переяславі) де русскіє чудо-богатирі, що «мочили» в Грузії дітей і жінок, будуть охороняти «трубу» в Україні отримуючи добру платню та житло, на виділених «на прокормлєніє» українських чорноземах, а вас «вєрних псов Крємля» пошлють на Кавказ, на стажування у розмінуванні мінних полів, щоби повідривало те, що танцювати заважає і теж землю виділять: «1х 2 х 2». 

     

Не всим євреям це потрібне, бо лише в тому «язикє» є милі єврейському серцю слова: пятая графа; ГУЛАГ, враг народа; ізмєннік РОДІНИ!!!; чєрта осєдлості…  Адже багатьом ненависть до України, викохував царат, саме виразом «Чєрта осєдлості», доповнюючи дією. Слово «украйн» мовою Мойсея, - осідати, селяни. От їх і селили поряд з Гоголівськими «мьортвимі душамі» в Херсонських степах, аракчеєвськими колгоспами де головував таваріщ Унтєрпрішібєєв. Він, - солдатське дитя (Москал, - ь, -енко), а тим Закон Божий не радить землю обробляти, бо вони з коліна Леві і, єдині, хто залишив за собою ймення «єврей». Інші одинадцять колін…  Докладніше у книзі «Матір мов», yuriykobzenko@i.ua, скину. 

     

Цікаво було спостерігати шоу на НТВ, де Доренку (мотронім від єврейського імені Дора) дорікнули хахляцтвом, хоч той перед цим, ледь об стінку головою не бився, доводячи свою вєлікоросскость. Ті, хто дорікнув були, ну сільнообрусєвшіє!, німці, болгари, чехи, мадяри… Зустрічав я одного такого, щоправда «Щирого українця сербо-хорватсько-болгарського походження з вкрапленнями уродзьонного шляхотства», хоч там і без паспорта було видно…

     

Та повернемось, до щирого Бєлковського, котрий відверто сказав, що в Росії буде оцей «бардак» до тих пір, поки країною керуватимуть… кремлівські Геї і, що країні потрібна жінка-вожай.  Ведуча розгубилась, та скоромовкою  запитала: «А що на зваді? Якась там висувала себе кандидатом у президенти…». На що співбесідник сказав, що – гей не поступиться жінці тим, чого палко жадає сам…  Тобто, безмежну територію чекає доля біблійного Содому?

     

Пригадалося з минулого повідомлення про вбивство у київському парку якогось високопосадовця, вуйком, що приїхав до столиці грошенят заробити. У, душогуб, бандєровскій! За копійку, чесну людину!.. Та, кляті журналюги докопалися, що насправді - то «пасивний» замочив «активного бо той стрибнув у гречку до іншого «пасія»… А вуйку, котрий чвалав тим місцем через три дні після вбивства, - «впаяли!!!», і перспективи перегляду, - ніякої, бо хутенько провели через Верховну Раду, - «відмовити у помилуванні»! 

     

Змушує з иньшого боку дивитися на 15 кримінальних справ Юлії Тимошенко, не пригадаю вже чиє бурчання по ТБ, що: «Вона, на шовкових простирадлах, та з отим красенем…» Це ж треба, звинуватити гарну молодицю, що вона, отим займається…  А що їй, у футбола грати, чи в доміно на шалабани? 

     

Але, стосовно неї, я бачу інше. На Сході є слова: «машинах» та  «масіх», відоме нам, як «Месія», у нас «Помазаник», а грецькою «Христос». Корінь у того слова МШХ. Додаючи до нього префікси, суфікси та, враховуючи, що «Х» ми чуємо, як «А», чи, з плином тисячоліть, зовсім не чуємо (Ханна = Анна), матимемо конструкцію ТМШХ «вона буде помазана».  Додавши «еН» частка, доля, та «Ко» те що, такий як,  - бачимо цікаве сьогодення й майбуття, схоже на те, що коїлося 2000 років тому. Знов повилазили судді - Іроди, Помазаних до буцегарні запроторюють… Спитаєте, - а де ж Спокусник? На жаль, переклавши літери на цифри – у кожного з наших президентів побачимо в сумі три шістки… 

    

Навіть сьогоднішній передноворічний сон (з четверга на п’ятницю) не тішить, хоч і вказав на те, що станеться з нашою верхівкою, бо не побачив, - що ж на мене чекає…  А про них? Та почитайте Біблію, главу Корей. Останнє нічого не нагадує? Голосна там не відіграє великої ролі. 

     

Або оцього вірша прочитайте. Щоправда його зміст не всі можуть втямити, чи порівняти те з «тушками», які дали 250 голосів, що потім заборонили виконувати «згинуть наші вороженьки». Чи з мене такий поет, чи такі вони закони поезії?...

     

У царя Соломона був напис на перстені: «Минає все…». Якось телевізійники поставили за мету – знайти нащадків дочки Ярослава, королеви Ганни. Знайшли жіночку, - торгує книжками в Парижі… Є в Еклезіясті рядки про царя, що біг прив’язаний мотузкою до свого коня, котрого осідлав його раб. 

 

ОМНІ РЕВЕРТУТО

        

Повертається все, що під Сонцем було 

     І не треба ворожки та чародія. 

     Почитайте, за ким четверть тисячі йшло, 

     Біблію розгорніть, на главі – «Бунт Корея», 

        

Потяглися за ним і нащадки Рувима. 

     Та не всі. Хто б очолив наш край? 

     Тільки телепні, - ті, хто не думав, а гримав:

     «Гей, Мойсею! Нам владу віддай!» 

        

Впав Мойсей долілиць перед Богом, 

     До Корея й людей заволав,

     Щоби всі зачекали бо ранком 

     Бог покаже, кого Він обрав. 

І промовив Господь: «Відділіться! 

     Від повстанців, Я вмить знищу їх». 

     Розійшлася земля і зійшлася, 

     Бунтарів поховавши усіх. 

Все записано в Книгах Мойсея, 

     В його мові «ха – хол», – це Жар - Птах, 

     Що відроджується навіть із полум’я 

     Та продовжує жити в віках. 

Де ж Мойсей? Здогадатись не важко.

     Подивіться на телеекран. 

     Ви побачите там нашу пташку,

     Що воліє спинить «дерибан». 

Отаким нам обіцяє бути Новий 2012 рік…

Юрій Кобзенко

автор книги-словника «Матір мов»